жесть

Передісторія "з полуничкою"

Якось моя подруга необачно лишила на робочому столі двогодинний порнофільм. Його, звісно, знайшли її батьки. І чемно попросили прибрати з комп’ютера «любовні пісьма»!))

Сміялись ми з цього казусу із другом. Він каже, що давно забув, як качати з Інета. Тим паче повний метр його абсолютно не цікавить, а ось лаконічні короткометражки можна вконтакті подивитись. І кинув посилання на сторінку мого майбутнього співрозмовника.

Про те, що в соцмережах є купа порухи, я знала, але мені й на думку не спадало, що якийсь один чувак, може собі завантажити майже дві тисячі «едакіх» відях. Його колекцію складають відео брутального характеру. «Якийсь порно диллер, маніяк, збоченець, ненормальний, неповноціниий…» Чому таке лізе в голову?

Я абсолютно не розраховувала на щире спілкування, проте спробувала розізнати у власника сторінки хто він і що))) Вся інфа у нього прихована, авки нема, замість ім’я – нік. Тому сенсу йому брехати, як на мене, нема.  

З етичних міркувань посилання на сторінку не викладаю.  

Але викладаю націкавіше з переписки.

Я: Привет)))) у тебя впечатляющая коллекция видео)))))

ОН: Спасибо, я старался )))

Я: Ты так фанатически любишь секс???))

ОН: Да ) и не только в классическом его проявлении )

Тут мені стало цікаво…дурне питання.. та все ж…

Я: А кто ты по образованию??)) ты симпатичный?))))

ОН: по образованию я технарь ))) Программист. Вообще не Бред Питт, но не страшный и вниманием женщин обделен никогда не был :) Харизматичный, что ли ) И социальных проблем тоже не было )

Я: значит просто фанат)))))

ОН: фанат секса )

Я:  Как родители отвечали на вопрос «откуда ты взялся»?

ОН: Я не помню. Не уверен, что я у них спрашивал. Просто мне кто-то из друзей(в глубоком детстве) рассказал, что когда целуются любящие люди у женщины в животе появляется ребенок. Я и повелся )))

Я: Палился в детстве на просмотре еротического видео или журналов, на чем-то запретном?

ОН: Сексуальные воспоминания из детства…Взрослое видео посмотрел впервые лет в 13. Так что это не считается, думаю :)

В детстве вообще ничего такого не было... Ага. Один момент был, точно)

Мне сейчас 27, и в моем детстве мы коллекционировали "мультики" - вкладыши из жевательных резинок. Мне было лет 8, примерно 91-й год, наверное, два парня постарше подарили мне и моему другу определенное количество "мультиков" и сказали, что могут подарить еще, только мультики у одного из них дома. Пошли к ним домой )

Мы с другом стоим в прихожей, они оба прошли, и один из них принес мультики и положил на комод. предлагают нам за них пососать писю. Мы не понимаем о чем идет речь, тогда один из них спускает штаны, а второй встает на колени и начинает сосать. Я ничего не понял, но мне было неприятно думать о том, чтобы взять в рот чужую писю. Мультики мы не взяли и ушли. Не сказал бы, что эта сцена проивела на меня большое впечатление.

Я: В каком воздасте появилась первая де вушка?

ОН: В 15. И тогда же был первый секс. Она была на два года старше меня.

Я: Откуда узнал о практике бдсм...и как реагируют твои партнерши?? были курьезы???

ОН: Узнал из интернета ) Женщины реагируют прекрасно, потому что я никогда не делаю этого вдруг. Все с кем я практиковал знали и что я люблю и хотели этого. С остальными - обычная классика :)

Я: есть постоянная девушка?

ОН: Есть жена, которая не в теме.

Я: жена не в «теме» .. что ты изменяешь??? или не в тебе бдсм?))))

ОН: Темой называют БДСМ. Да, я ей изменяю.

Я: твоя страница «басм»... не рекламная..для проджвиженя порно??? Сам решил коллекционировать порно?

ОН: никакой рекламы. только коллекция видео и для поиска партнерш :)))

Я: и как продуктивно работает эта страница??)))) 

ОН: довольно продуктивно:) Находятся девочки :)

Я: какие глупые сообщения тебе пишут, когда добавляются в друзя?? О чем  просят рассказать.. ?

ОН: Чаще всего это геи пишут всякую фигню. Редко что-то просят рассказать. Чаще всего пишут те, кто хочет начать заниматся «бдсм», но не знает как. Всех отправляю в гугл.

Я: а у вас в городе есть негласный клуб «по интересах»??? такие вообще существуют???

ОН: Есть гласный клуб БДСМ. С сайтом своим :)

Я: и как у «вас» относятся  к сексуальным отклонениям?

ОН: Все мы субъективны и многие не поймут БДСМ, я уверен ) Это мои тараканы.

Например…эксгибиционизм - просто глупость какая-то )

гомосексуализм мужской - противно и неприятно.

маньяки - бред. никто не должен страдать из-за чужих тараканов.

Вирішив сам написати…

ОН:

Насчет странности... Я не произвожу впечатление странного человека. у меня есть полдюжины очень хороший друзей, и десятка 4-5 просто друзей, в компании которых меня будут рады видеть. Я не сказал бы, что я красивый человек, но определенное обаяние, харизма, у меня присутствует :) Я довольно легко иду на контакт с людьми, занимался сценической деятельностью в унивеситете. У меня не было проблем с противоположным полом и до того как я заинтересовался практикой БДСМ(года два назад) у меня было довольно много сексуальных партнерш. на тот момент общее количество женщин с которыми я был близок составляло около 25-и. И еще за всю мою сексуальную активность дюжина насчитывалась тех, с которыми я мог бы быть, если бы захотел. Проблем с генеталиями тоже нет они у меня нормального размера (сантиметров 17 примерно). то есть не то, чтобы этим можно гордиться, но поводов для комплекса тоже нет. Зарплата тоже позволяет комплексовать. порядка $1700. Единственное, размерами чего я не удовлетворен - это рост. 171см. Но на эту тему тоже не комплексую )

   В Інтернеті почали продавати позитивні тести на вагітність. На популярному Ітнернет-порталі безкоштовних оголошень пропонують купити тести на вагітність з позитивним результатом для порятунку стосунків. Авторка витівки вирішила підзаробити на власній вагітності, пропонуючи "необмежену кількість" тестів з двома смужками. Ціна тесту - 80 грн. Продаж такого неординарного товару здійснюється для шантажу або певного впливу на чоловіків, відносини з якими не заладилися. Втім, юристи попереджають про можливість судових процесів.

    Аргентинські в’язні влаштували втечу та потому ховались під шкірами овець, які викрали на одному з ранчо. Втікачі майже тиждень прожили в овечій отарі. Лише вночі псевдовівці знімали шкіру, аби поїсти. Тут їх і викрили жителі ранчо та викликали поліцію. На пошуки втікачів підключили близько  300 поліцейських.

   Нещодавно в США розкрили аналогічний випадок: чоловік перевдягався у свою покійну матір. Щоденно протягом шести років чоловік накладав грим та вдягав перуку, щоб отримувати субсидії від держави. 

    Електрик став в’язнем нідерландки через її борги. Майстер пришов відрізати її від світла, на що 65-річна жінка відреагувала агресивно та заперла чоловіка у кімнаті. Бабця заборгувала майже 42 тисячі євро, але вперто вимагала спростування заборгованості. Телефоном хотіла повідомити кампанії про свої вимоги, але чоловік вже роз’єднав дроти. Після вивільнення електрик відразу подав до суду.

   Вусаті американці вимагають податкових пільг. Річ у тім, що чоловікам надто дорого обходяться засоби по догляду за вусами. Це майже 250 доларів на рік. На захист красунчиків стала громадська організація, що опікується проблемами вусатих та єдиний у світі американський інститут вусів. Вони вважають, що витрати пригнічують бажання піклуватися про волосся на обличчі. Захисники домоглися розгляну цієї справи на вищих інстанціях, тому вусатикам забезпечать пільги.

Відкриваю щоденну рубрику дивних фактів з усіх усюд.

А ви вірите, що таке можливе???? Я - місцями))

            Екзаменаційні роботи студентів з'їли щури. Декілька сотень бланків з підсумковими екзаменаційними роботами студентів університету Катманду з'їли щурі. Непальські студенти здали свої роботи близько двох з половиною тижнів тому, після чого керівництво університету передало бланки на зберігання у відділення поліції. Саме там ними успішно поласували гризуни. Що збирається робити керівництво учбового закладу після втрати екзаменаційних робіт, незрозуміло. Мабуть, студентам доведеться писати роботу наново.

           Ожиріння врятувало американця від в’язниці. Чоловік замовляв великі порції дорогої їжі, а недоїдки повертав, мовляв, страва несвіжа і вимагав компенсацію. Один із власників закладу на такий закид  поскаржився поліції. Проте двохсот сімдесяти кілограмовому американцю вдалося відмазатись від в’язниці. Суд вирішив, що доглядати американця з такою вагою складно. Тому в обмін на волю примусив чоловіка визнати вину та сплатити штраф у 1200 доларів. 

            Китаянка пішла до школи у 102 роки. Щоб краще чути вчителів, жінка використовує слуховий апарат, читати їй допомагає лупа. Раніше першокласниця не мала часу для навчання: змалку працювала, у вісімнадцять одружилась і народила дев’ятеро дітей. Тяжко працювала, а в скрутні часи й родинні прикраси розпродувала, аби забезпечити дітям вищу освіту. Відтоді почала мріяти і про власне навчання, про що й розповіла в інтерв’ю місцевій газеті. В результаті одна зі шкіл запросила жінку сісти за одну парту з першачками. 

          Каїрська сім’я викладачів розлучається через квасолю. Річ у тім, що цей бобовий у Єгипті вважають їжею бідняків. Дружині обридло, що чоловік не дбає про благородний статус смі’ї. На сніданок він частується дешевими стравами з квасолі разом з лахмітниками замість того, щоб коштувати страви дружини. Жінка впевнена, що це неприйнятно для подружжя інтелігентів.

          Шотландських їжаків морять голодом. Річ у тім, що на період зими центр порятунку тварин взяв під опіку десять їжаків, аби вони не вмерли від холоду. Через нерегулярне харчування їжаки добряче набрали зайвого і тепер не можуть скручуватись у клубочок. Щоб тваринки змогли знову жити на волі, їм треба схуднути. 

          Китайський чиновник брав хабарі, аби спокусити 800 жінок. Чоловік розкусила дружина, прочитавши записи його особистого щоденника, де описано цей геніальний план. Він змальовував деталі стосунків та суму, яку йому довелося витратити на жінку. У суді виявилось, що за 7 років спокуси, чоловік облюбував майже 500 красунь.

про ІНШИЙ КИЇВ

Дозвольте представитися. Я українка. Столиця нашої країни – Київ…

    І в такому темпі ще 15 речень з історії міста, трохи про запаморочливу красу каштанових алей та визначні місця столиці. У школі ми вчили, що, завітавши до Києва, не варто втрачати можливості прогулятися Андрієвским узвозом та через Михайлівську площу спуститися до Хрещатику – центральної вулиці міста. Туди всі хочуть, там всі будуть, переконані. 

 Спробуйте поглянути на столицю інакше. Як Він.

Хоч вже не молодий, але ще активний чолов’яга, полюбляє ж бо бігати за трамваями або покрикувати їм щось у слід. Не соромиться спіднього на вулиці та доповнює свій образ капелюхом мага. На життя заробляє продажем якихось карток. Мабуть-таки з бізнесом тугувато складається, бо живе на зупинці. Та й безхатьком його не назвеш: там у нього є диван і червона доріжка.  За два метри розташований магазинчик, за два кроки − транспортне сполучення.

Такому комфорту могли б позаздри ті п’ятеро, що обійнявшись лежали один за одним у переході. Що скажеш, єднання душ. Або та жіночка, що у літню спеку в шубі (натуральній) мостилася у тінь під деревцем. І сумніваюсь, що вона хутро від молі провітрювала. У неї свій власний стиль. Точно!

Я не висміюю і не критикую. Таких яскравих персонажів зустрінеш в будь-якому місті, тому я захоплююсь столичним смаком та умінням жити…

Дехто й виживати намагається. Переїжджає до Києва «шукати кращого життя, грошовитої роботи, багатого чоловіка…дружину». Ось так дібравшись до українського мегаполісу, про який вчили топіки англійською у школі,  мріють підкорити столицю без грошей та без освіти. Я не кажу, що всі абсолютно такі, але таких, безперечно, сотні тисяч.

Вони зазвичай працюють консультантами: це дуже модна зараз посада. Пройшовши кілька тижнів стажування швидко отримаєш статус торгівельного представника фірми, заробляючи тисячу гривень плюс відсотки, якщо перевиконаєш план продажу. А перевиконаєш ти його лише тоді, коли сам почнеш скуповувати всю продукцію. Якби гроші були. Якби консультанти не крали, а потім самим же не доводилось сплачувати недостачі зі своєю зарплати, то може б і виходили кудись прогулятися у вихідні, з’їсти морозива, знайти дружину/чоловіка, одружитися та народити дійте…

А так  працюють з восьми до восьми, два дні відсипаються вдома, їдять батьківські передачки, та віддають всю зарплатню за кімнату, а це, як мінімум, тисяча гривень щомісяця. Те, що заробив, те й віддав.  Те про, що мріяв, забув.  І найстрашніше те, що люди стають лінивими та зомбованими: ні прогулянок, ні амбіцій, ні колишнього ентузіазму. Зарплат-оплата, сніданок-вечеря.

От, що я думаю: їхати підкоряти столицю варто добре зваживши свої переваги, оцінивши свої можливості, напрацювавши «базу». Як би там не було, але амбіції варті позитивного результату у продуктивному поєднанні з розумом.  А провінціали – це не другосортні люди, а лише такі, що живуть у населеному пункті під іншою назвою.

 Тож, перш ніж захочете жити на центральній вулиці Києва, де  «магазини брендові, ресторани козирні, люди модні», розробіть геніальний план підкорення столиці. Тоді місто-герой привітає Вас!

Схавай ТБ

Всі відпочивають, розважаться перед телевізором. І я теж обожнюю посидіти перед цим шикарним винаходом століття за чашкою чаю, бутербродом смачненьким, щоправда, не вмикаю його. Ні, ну добре, іноді дивлюсь, але тоді, коли поспішаю, бо можна менше часу згаяти перед ним. Тоді аж від душі відлягає, що не спаскудиш собі настрій на весь день.

    Українське телебачення, як добротний овочевий ринок. Тут тобі й заморські делікатеси у вигляді фільмів та програм, і скромні, кривенькі, але наші домашні новини та ток-шоу. Що ж робити, коли дуща вимагає свята? Зробити олів’є та наїстися «по саме нікуди». Ще й пригостити когось. На більше фантазії не вистачить.

     Салатик цей увійшов у раціон здорового майонезного харчування давно і навіки. І хоч є різні варіанти його приготування, українці знають, яке поєднання інгредієнтів (українських інформаційних продуктів) найсмачніше, себто найбільш безпечне для травної системи. 

     Отже. Перший інгредієнт – картопля варена. Чим вам не новини в студії. А краще, коли щогодинні. Якісь варені ведучі сидять, розказують, що трапилось у світі. І ще роблять вигляд, що самі все знають, що самі бачили, ще й нашіптуючи та підморгуючи, маякують, що розказали б більше, але не можуть, вуха зайві є. Такий рідкісний талант роботи у кадрі ще не встигають спаскудити на початку кар’єри. Кажу вам, вони все псують ці стандарти. 

    Огірки. Консервовані огірки – це політичні шоу. Такі гостренькі, з часничком, заквашені часом та розумом. Кожна господиня по-своєму їх готує, кожен канал по-різному подає. Головне, взяти хороші огірки – овоч вирішує все. А чи буде це Шустер, Куликов або ще Кісєльов: вирішувати вам, який до смаку. А взагалі, я чула, їм… всім трьом поважним чоловікам байдуже, як думає Безулик, бо вони з першої грядки некроплених овочів, тому точно попадуть в улюблений салатик.

    М’ясце або ковбаска. Це кримінальні програми українського телебачення. Добре, коли ковбаска молочна, а м’ясце відварне. Спеціальне меню для гурманів готує Костянтин Стогній у «Надзвичайних новинах». Як досвідчений шеф-кухар, детально розкаже, а то й покаже, як правильно нарізати, ошпарювати та відбивати. Про таке віртуозне опанування кухонним приладдям ви й не мріяли.   

     Яскрава помаранчева морква – це не екс-Президент в ефірі, як ви могли подумати. Це веселі, невимушені, розважальні шоу на кшталт «Фабрика зірок», «Україна має талант», «Танцюють усі»… Ой, звільніть! Не всі там танцюють, і не всі талант мають, і фабрикантів треба було не в будинок заселяти, а на виробництво: співали б там за станком. Нехай вчаться, все одно вийдуть із зіркової оселі та шукатимуть роботу. То хоча б з користю час згаяли.

    Яйця – це, безперечно, любовні історії та драми відомих людей. Чим більше яєць, тим кращий салат. Чим більше любовних історій, тим печальніше існування. «Зіркові драми», «Неймовірні історії кохання», «Зіркове життя», «Зіркові драми». Так і хочеться всіх послати на «Аналіз крові».

     На смак можна додати гороху. У період виборів горох – це дебати та політична реклама. Але чи варто додавати? За реакцію організму на цей продукт кандидати відповідальності не несуть.

     Горохом також можна назвати «Анекдоти по-українськи», «Кривое зеркало», «Аншлаг» (або лише Регіну Дубовицьку), «Юрмаліну», «юморину» і так далі... а головне, ці програми не лише покращують увагу у пошуках смішних моментів, а й пальці рук підкачують, коли вимикаєш канал.

     Розбавити всю цю суху нарізочку годиться майонезом, бо «Хто проти блондинок» у салаті олів’є? Або ще так: «Інтуїція» вам підскаже, чим можна заправити салат. 

     Щиро шкода, що вже не пригостиш салатом гостей на «Званій вечері». Проте , коли тобі сумно, ти завжди можеш сказати:«Давай одружимось»!!!

ОН-ЛАЙНОВІ  ЗНАЙОМСТВА

або

коефіцієнт їх корисної дії        

       Інтернет давно став невід’ємною складовою життя кожної прогресивної людини, яка бажає буди у курсі всіх гарячих новин. Тепер у всесвітній мережі дуже просто знайти не лише необхідну інформацію, а ризикнути відшукати свою загублену половинку.

      Тож, недовго думаючи, я залізла у павутину, аби спробувати дослідити «правила зйому», дізнатися наскільки цей метод результативний та чи взагалі до чогось це приведе, крім втрати часу. Вирішила дослідити сайти знайомста та чати. І тих й інших сила силенна. Виявляється ж, що велика кількість сатів знайомст є нічим іншим, як складовою одного гіперсайту (це мені лише на руку), так званого банку даних про людей, які шукають друзів, кохання, подекуди…й просто  секс. Варто лише зареєструватися, цікаво заповнити своєрідну анкету вподобань, «залити» кілька фото та радіти спілкуванню, якщо, звісно, пощастить. Чати теж надають різні можливості. Туди  я теж заглянула. 

Клюква, літаки, комп’ютерні ігри та приємний вечір на двох

      Тут, я мала на меті перевірити, як то кажуть, на своїй шкурі, побачення з інтернетним другом, тому інформацію надала максимально правдоподібно і типово у ролі середньостатистичної одинокої дівчини, яка «ищет любовь», а напроти пункту про себе пише «лутше спроси, я тебе отвечу».

     Наступного ранку я здивувалась аж семи повідомленням. Як же швидко все відбувається, невже вони клюнули?! Варто було очікувати, що двоє «красенів незнайомців за 40» без фото, відразу запропонували зустрітися у якомусь затишному місці, аби «познайомиться по-ближе». Не звертаючи увагу на цих збоченців, переглядаю інші месиджі. Тут бажають поспілкуватись, як місцеві хлопці, так і представники інших міст, зокрема Москви та Києва. Відкинувши непотрібні варіанти, йду в бій. Спочатку намагалась  налагодити контакт з трьома, але однин, мабуть, злякався моєї активності і більше не відповідав. З іншими я доволі цікаво спілкувалась в он-лайні протягом тижня та переписувалась смс, аж поки одни 19-річний хлопець нарешті не запропонував зустрітись.

     У назначений час я вже стояла в очікуванні мого «інтернет-друга», який запізнювався. Думала вже не прийде, як ось мене хтось лякає своїм писклявим: «Привіт». Він попереджав, що фото на сайті старе, що зараз він змінився. Але вибачте, не настільки ж! Коли я бачу  хлопчика зростом метр шістдесят, русявого, худенького мимоволі згадую того високого блондина, який не вилазить зі спортивного залу! 

    Як виявилось, спілкуватися у реальному житті  нам було ні про що і навіть «романтична» обстановка макдональдзу, в якій ми намагалися продовжити знайомство, нам не допомогла. Проте хлопець виявив оригінальність у хвилини незручних пауз:

–                  Я знав, що так буде. Тому підготував кілька тем для розмови. Вибирай: клюква, літаки та комп’ютерні ігри, - і недочекавшись моєї відповіді переходить до теми під кодовою назвою «клюква і її різновиди». 

       Проте це не завадило мені розпитати його про досвід подібних знайомств. За словами хлопця, він дуже комплексує через свою зовнішність, а коли спілкується в інтернеті, то на неї менше звертають увагу дівчата. Наше побачення було третім у списку його зустрічей. Сподіваюсь не останнім, оскільки я зіграла роль «нареченої, що тікає» за допомогою вчасного дзвінка подруги, «яка щойно приїхала з іншого міста, яку я так люблю і яку так довго не бачила». Так я покінчила з історією цієї інтернетної дружби…назавжди.

      Зустріч з другим кандидатом я особливо чекала, бо хлопець був серйозним у розмовах, розповідав багато історій із життя, «кидав» на e-mail багато фото. Одним словом активно провокував мене на зустріч. Тут вже омани не мало бути, тому я піддалася. Та про всяк випадок все ж домовилась із подругою про здійснення завченої операції. Цього разу вже я запізнилась хвилин так на 15, аби зрозуміти ступінь його зацікавленості та просто прослідкувати за реакцію на мою ось таку  нечемну поведінку. Він зустрів мене щирою посмішкою та запросив у чайню. Як виявилось, він рідко буває на сайтах знайомств і ставиться до них лише, як до розваги у вільний від навчання і роботи час. Моя ж анкета зацікавила його фотографіями та тим же банальним «лутше спроси, я тебе отвечу». Потім, зізнався, що побоювався зустрічі, бо часто вже його «дурили». Так я і зрозуміла, що не лише мене «кидають» в знайомствах.  

Чат як спосіб самореалізації 

       Велика кількість чатів дає можливість спілкуватися з «уявним другом», а подекуди й подругою. Тут чатомани дуже часто обирають собі образ, розповідають казки про свою неповторність та чарівність…о-ооо-о, це якраз те, що треба! Які ж фантазії приховують чатери за екранами своїх моніторів?

    Для експерименту вирішила обрати особливу групу любителів пікантного у всеукраїнському Gala-чаті. Цих гурмани об’єднались у кімнаті під назвою «Sex». Нік дібрала відповідний «Просто хочу». 

    Піддаю сумніву інформацію, яку вони надавали про себе, хоча як така, на всі питання вона обмежувалась віком та розмірами. Проте буквально кілька хвилин і моє вікно наповнене пропозиціями зайнятися «віртоп», побалакати про садо-мазо, приїхати до Нього до дому і показати, що я вмію.

    На такі пропозиції я попросила показати їх, що вони вміють, і відразу відсіялась половина зацікавлених. Я представилась 20-річною київською студенткою, яка живе у родичів, які в свою чергу на вихідні від’їжджають. Перший 28-річний був дуже засмучений, коли дізнався про це, оскільки він з Донецька. Хоча його винахідливість була моментальною: «То може по телефону все проробимо?». Я відмовила, що таке мене не цікавить.

     Наступний показав своє фото. 23-річний гоповитий молодик, якому явно подобалось сидіти на дивані, бо надто вже задоволене у нього було обличчя. Цей відразу сказав, що приїде .

–                   В такому разі продумай красивий вечірі, - наївно написала я.

–                  А че тебе нада? Я и так хорош. Довольствуйся. На кінець розмови я йому порадила не кидати фото в спортивному костюмі і розвивати свою фантазію.

      З останнім я спілкувалсь найдовше. 22-річний студент КПІ, який, аналогічно до моєї історії, навчався у Києві і йому було сумно. Обмінялися фото, «неймовірно» сподобались одне одному і почали вирішувати, як буде проходити наша пікантна зустріч. Хлопець охоче розповів мені про свої минулі стосунки та фізіологічні особливості.

– Я буду очень хорошим, не буду на тебя давить и сделаю масаж. Как раз настроишся, - дбайливо запевняв мене.

–                   А ти , що курси масажистів пройшов?  - підстьобуючи цікавлюсь, і додаю: Давай вигадай щось романтичне.

–                  Я могу только масаж и вино..ну еще свечки..хотя может не нада?Під враженням особливої оригінальності моїх співрозмовників, подумалось, що треба завершувати бесіду. Після того, як він скинув ще одну  фотографія я сказала, що мені перша більше сподобалась. Тепер мені не зроузміло, що робити, треба подумати і вийшла.     

Моральна частина

       Всім чатоманам, любителям посидіти на сайтах знайомств, підстаркуватим збоченцям та просто нормальній молоді: будуйте своє життя в реальності!          Помиляйтесь, вчіть історії про «клюкву», не будьте ідеальними, але набирайтеся досвіду спілкування в реальних умовах. Можливо, тоді не потрібно буде сидіти у чатах, розробляти плани віртуальних розваг, переглядаючи мерзенні фото та включати веб-камери для перегляду свого оголеного співбесідника. Це також практикується в Інтернеті, але я вирішила не випробовувати долю.

     Складається враження, що табу на тему сексу ще й досі існує, хоча продвинута молодь все ще чекає, де б його сховатися і побалакати ПРО ЦЕ.

    Щодо «правил зйому», то, як показує практика, все залежить від мети. Рибак рибака бачить здалеку.    

Ви, мабуть, подумали, чому ці зайці веселі, можливо, хворі і взагалі таких зайців не варто тимати у господарстві... Стривайте, не поспішайте зі своїми садистськими висновками. Зайцем неочікувано стає студент, до стипендії якого лишається два з половиною тижні, а в кишені -  три гривні на обід. Або просто стає, коли такого вже особливого бажання розлучатися з грошима немає. Найсерьознішою перешкодою до тимчасового багатства таких зайців стає жіночка-контролер: розіштовхуючи усіх, просуває своє зле тіло, простягаючи свою руку саме до тебе із фразою „задняя площадка, передаємо за проєзд”. Тому треба винайти антиконролерську методику, чим в принципі я і зайнялася. Цього разу я була особливо у „заячому” образі, оскільки спеціально лишила свої скромні студентські збереження вдома.          

 Ситуація 1:  Кримінальна         Стою у маршрутці, усміхнена і весела. Слухняно тягнуся до кишені...з криками: „А-а-а-а-а! Вкрали! Негідники, в мене вкрали гаманець!” Реакція людей найрізноманітніша: хто за торби хапається, хто недовірливо дивиться, хто співчуває. Лише ВОНА радить уважно покорпатись у кишенях!!! Але втрачає будь-яку надію, коли мої очі по-заячому набувать червоного від сліз кольору: „Це були мої останні гроші...”         Порада. Ймовірність успіху 50/50 все залежить від вашої акторської майстерності. Інакше прочуханки вам не минути! 

Ситуація 2: Візуальний обманЧас пік. Люди майже на кожній зупинці змінюються. Варто лише вдало влізти і зайняти „козирне” місце, як я і зробила. Фортуна мені підморгнула. Можливо, вона за гороскопом заєць? JПорада. Романтична – спробувати задивитися у далечінь... 

Ситуація 3: Самообман         Майже на 99,9% забезпечує успіх: віддалений погляд, неземні думки, невимушена поведінка, замріяної пані або, як варіант, заклопотаної. Із першими натяками на „заднюю площадку” відразу дивлюся в очі, ніби візуально відправляю месидж „Don’t worry! Вже все оплачено”.         Порада. Особливо надійний спосіб у разі напиханого засобу пересування.  

Ситуація 4: Ти....Вона...і проїзний         Тролейбус, „благовійний аромат” усього, хто що попоїв. Навіть, не зважаючи на це, все було добре, поки на горизонті не з’явилась ВОНА. На диво, чемна виявилась, ніжний, подекуди лагідний голос, можливо, зморений від спеки, промовив: „Дівчино, оплатіт будь ласка проїзд”. Та я все ж встояла перд магією її мови і особливо заяче-серйозно зробила обличчя пред’являючи проїзний з минулого місяця. Голос помітно змінився, а погляд, ніби оцінюючи мій стан здоров’я, бачив мене наскрізь: „Що зайцем хотіла проїхать? Плати або виходь: у мене таких, як ти, десятки за день!!!”         Порада. Як варіант, можна використовувати квиточки. В цілому, ця витівка можлива за двох умов: достойної колекціі проїзних квтиків та великої кількості натовпу, яка відволікає контролерку.  

Ситуація 5: За двома зайцями побіжиш – третього не спіймаєш!Третім зайцем бути реально вигідно і доволі просто. У великій компанії людей, яка активно „передає за проєзд”, твоя рука з грошима виявиться зайвою. Нащо чіпати і так заклопотану жіночку?!Порада. Доцільно додатково скористатися „Ситуацією 4”. 

Ситуація 6: Пенсійна Взявши бабусин пенсійний, поїхала „по-моркву”. Скажу чесно, що на 100% невдала спроба. Жіночка відразу вовчим оком натрапила на того, „хто не оплатів проєзд”!!! Намагання відмазатись зійшли нанівець.Порада. Тягнути сварку до потрібної зупинки. 

Ситуація 7: ВсехіднаПояснити, що ви журналіст-експериметатор. Досвід каже: посміялись-розійшлися. І все-таки сплатили!Порада. Не зловживати. 

Бути „зайцем-щасливчиком”, як бачимо не так вже і просто. Треба володіти певними навиками і знати психологічними маневрами. Все приходить з досвідом. Втягнутись дуже легко, своєрідний азарт із викидом адреналіну. Періодично згадуйте таке: на кожного зайця є хороший мисливець! Тому не псуйте нерви ні собі, ні іншим та комфортно персувайтесь по місту із багажем знать про економію.